А він ще й питався, дурненький)) Чого ото в мене серце так калатає)) і справді....


Головного так ніхто і не сказав, найважливіші речі завжди лишаються несказаними.....


Сумно втрачати, відпускати, забувати, змушувати себе забути...і іти далі посміхаючись)))



Тихо забиваюсь у куточок, беру праніка і їм....як маленька дитинка....крихти падають на підлогу...у вікно залітають горобці.......