ПТАШКА
Теплі літні ночі,
Солодкий подих міста,
Згадаю твої дивні очі
Та прохолода в них пуста.
Немає місця смутку
Така вже вдача в світі цьому
Тож не збагну взялася звідки в ньому
Вона ж чудненькая перлина,
Маленька зірка в світі мрій
Проста така, немов дитина
І стільки глибини у ній.
Блукаючи по Площі Ринок,
Вона усміхнено іде,
Збираючи мільйони крижаних сніжинок,
Танцюючи ніколи і ніде.
Чарівний світ-одне життя.
Душа маленька, але світла
Згадається мені в часи далекі забуття,
То з'явиться, то знову зблідла...
Що я роблю?
Невже ловлю лиш тіні,
На ганку веснянім проміньчики ловлю
Чекаю, що прийдуть дощі осінні