В підтримку Посіного посту..тиць...такі виступили...цей спектакль ващє геть єнакший від попередніх, рівно як і реакція людей і відчуття опісля і на протязі менесамої...але мені сподобалось, навіть під час, промайнула шальона думка, що майже всьо зіграно, а я ненаситилась і не змучилась...і мене так мало...такі думки не для мене зазвичай, та хтозна чьо так.....а ше я не знаю хто мені подарував квіти(( інотриги інтригами, а любапитства зжерає((......
Пи.Си.: Любцяю мою малу))
Кожному своє))