А як би вчинити було правильно?
У всіх роботи, всім важко відлучитись, сім'ї, кохані люди, обов'язки...
Я направду сама по собі....і ні за шо не филююсь...а твая жалкая рабатьонка, то лише слова....бгабгабга....
З одного боку я студенка, що покишо тягне на стіпуху,яку всьо заїбало і тому вона маслає на роботах, щоб мати грошики для Львовів і малюнків....готується(громка сказана) до вступу в інший вуз, щоб жизнь нарешті стала незадовбуючою і вона шось почала корисне робити..
А з іншого боку, я лінива засрана дибілка, яка ні про кого не думає...бреше й недоговорює батькам, збирається кинути навчання у власних цілях...попри свою некомпетентність, все одно працює...жаліється всім і на всьо..мутить з себе жертву ніщясних стосунків..і не присвячує себе повноцінно жодній з справ....
утютю...хочеться повєсіцца...