Уявіть, як за пару десятків років....моя мамця старенька...і немічна...я сиджу в сусідній кімнаті втикаю в нет або телефон...а мамця просить таблетки і водички, бо шось серце стисло...а я як завши кричу: щас..щас...і далі втикаю, а потім хвилин через 15-20...приношу воду не відриваючи погляду від телефону, кажу:на...держи...а вона мовчить...і вже ніколи нічого не відповість...бо я не встигла....
...і може я ніколи ні про що більше в житті не шкодуватиму...і буду щаслива...
Пе.Ес....страху в очі!